ПРАКТИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ-ЕКОЛОГІВ В УМОВАХ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Букарєва С.А., кандидат географічних наук
Сучасні
актуальні проблеми взаємостосунків суспільства і природи висувають невідкладні
завдання і одне з них – виховання молодого покоління, здатного гармонійно
співіснувати з природою, раціонально використовувати і відтворювати її
багатства, психологічно готового оберігати природу. Це вимагає переорієнтації екологічного
виховання на можливість здійснювати випереджальну підготовку фахівця до
переходу на стратегію сталого розвитку. Сталий розвиток є актуальним принципом
людського спільного життя: майбутні покоління повинні мати ті ж самі ресурсні
можливості, що мають і нині існуючі. Згідно Концепції сталого розвитку України,
основне завдання сталого розвитку України полягає у забезпеченні динамічного
соціально-економічного зростання, збереженні навколишнього природного
середовища та раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою
задоволення потреб нинішнього та майбутнього поколінь. Отже, суспільство
висуває потребу у компетентній особистості, яка на основі самостійного критичного
мислення і відповідальності буде готовою і здатною не лише визначати екологічні
проблеми, знаходити раціональні шляхи їх вирішення, а й попереджати виникнення
цих проблем [2, 5].
Один з
принципів екологічного розвитку наголошує, що екологічна безпека суспільства
тісно пов’язана з рівнем культури, освіченості та вихованості людей у цьому
суспільстві. Зростання актуальності проблем реалізації стратегії сталого
розвитку в Україні гостро ставить питання про поліпшення екологічної освіти та виховання.
Уся державна система управління охороною довкілля гостро відчуває потребу у кваліфікованих
фахівцях, які швидко сприймають нові вимоги еколого-економічної політики,
здатні компенсувати екологічну неосвіченість керівників різного рівня та
ефективно вирішувати сучасні екологічні проблеми [2, 3].
В Україні
попит на фахівців природоохоронного спрямування почав формуватися у
пострадянський період внаслідок поступового усвідомлення суспільством численних
екологічних проблем. Однак, через тривалу відсутність відповідного галузевого
стандарту вищої освіти – документа, який забезпечує формування змісту освіти,
який дає змогу випускнику вищого навчального закладу виконувати професійні
завдання, а також визначає рівень освітньої та професійної підготовки фахівця –
підготовка екологів лишилась неуніфікованою. Внаслідок цього ринок праці
наповнювався великою кількістю фахівців-екологів, які істотно відрізнялися між
собою змістом підготовки. В основному екологи готувалися за напрямками прикладного
характеру: охорона навколишнього природного середовища в умовах будівництва, хімічних
та інших виробництв, створення водоочисних споруд, захист рослин і тварин тощо.
В наш час,
у зв’язку з проголошенням Україною курсу на сталий розвиток, виникла потреба у фахівцях,
здатних вирішувати комплексні завдання стратегічного характеру, пов’язані з
пошуком і реалізацією екологічно збалансованих моделей виробництва та
споживання. Дедалі більш потрібними стають екологи з економічним, політичним і соціальним
баченням, і тому підготовка саме таких фахівців вбачається пріоритетним
напрямом розвитку вищої екологічної освіти України [2, 4].
Підготовка
фахівця-еколога на сучасному етапі є одним з найважливіших завдань тому, що від
того, яких фахівців буде підготовлено в нашій країні, значною мірою залежатиме
майбутнє народу і суспільства.
Практика
студентів є невід’ємною складовою освітньо-професійного процесу фахової
підготовки екологів у вищому навчальному закладі. Практична підготовка еколога
спрямована не тільки на закріплення теоретичних курсів, але й на отримання
нових знань, умінь, навиків. При цьому основною метою є максимальне наближення,
з одного боку – до природних та інших об’єктів досліджень, з іншого – до
реального стану прийняття рішень [6].
Метою
практики є формування та розвиток у студентів професійного вміння приймати
самостійні рішення в умовах конкретного виробництва, оволодіння сучасними
методами, формами організації праці, знаряддями праці в галузі їх майбутньої
спеціальності.
Залежно від конкретної спеціальності
(спеціалізації) студентів основними видами практики можуть бути:
-
навчальна
(практичні та лабораторні заняття, екскурсійна, ознайомлювальна, для отримання
первинних професійних умінь та навичок, отримання робітничої професії тощо);
-
виробнича
(технологічна, експлуатаційна, економічна, організаційно-управлінська,
обліково-аналітична, виконавська;
-
переддипломна,
науково-дослідна.
Метою навчальної практики екологів є
ознайомлення студентів зі специфікою майбутнього фаху, отримання ними первинних
професійних умінь і навичок, а також відповідної робітничої професії.
Навчальна практика може проводитися у
навчальних кабінетах і лабораторіях, навчально-виробничих станціях, полігонах,
навчальних господарствах, навчально-дослідних ділянках, творчих колективах,
навчально-практичних центрах та інших допоміжних об’єктах вищого навчального
закладу, а також в організаціях, підприємствах відповідного профілю на основі
договорів з навчальним закладом.
Метою виробничої практики є поглиблення та
закріплення теоретичних знань, отриманих студентами в процесі вивчення певного
циклу теоретичних дисциплін, практичних навичок, ознайомлення безпосередньо в
установі, організації, на підприємстві з виробничим процесом і технологічним
циклом виробництва, відпрацювання вмінь і навичок з робітничої професії та
спеціальності, а також збір матеріалу для виконання курсових, дипломних проектів (робіт), підвищення розряду
робітничої професії, одержаної в період навчальної практики або придбання нової
робітничої професії із передбачених навчальним планом.
Актуальність введення виробничої практики
у навчально-виховний процес фахової підготовки екологів обґрунтовується
загостренням екологічних проблем та вагомим значенням екологічної освіти й
виховання у гармонізації взаємодії суспільства й природи. Залучення студентів
до практичної діяльності забезпечує високу якість засвоєння теоретичних знань,
формування практичних умінь і навичок, розвиток творчих здібностей та
професійного інтересу. Під час проходження практики відбувається процес
самовдосконалення особистості майбутнього еколога.
Виробнича практика покликана максимально
підготувати майбутніх фахівців до практичної роботи, підвищити рівень
професійної підготовки, забезпечити надбання навиків роботи в різних трудових
колективах [1].
Виробнича практика проводиться на
підприємствах (організаціях, установах) на основі укладених договорів. Як
правило, виробничу практику студенти проходять за місцем майбутньої роботи, а
також в науково –дослідних станціях, заповідниках, в Державній екологічній
інспекції, Департаменті охорони навколишнього середовища, міських водоканалах,
морських та річкових портах, на підприємствах стандартизації та метрології, у
лабораторіях підприємств та організацій, на сільськогосподарських підприємствах
тощо. В процесі практики студенти знайомляться з виробничими процесами,
законодавчою базою, екологічною документацією підприємств, збираючи матеріали
для дипломних робіт.
Переддипломна практика студентів є
завершальним етапом навчання і проводиться на випускному курсі з метою
узагальнення і вдосконалення здобутих ними знань, практичних умінь та навичок,
оволодіння професійним досвідом та готовності їх до самостійної трудової
діяльності.
Переддипломна практика дає можливість
кожному студенту закріпити знання з екології і природокористування, завершити
збір матеріалів для написання і захисту дипломної роботи, які є результатом
його самостійної науково-виробничої і творчої діяльності на протязі всього
терміну навчання. У відповідності із діючим договором студенти приймають
активну участь у паспортизації діючих на виробництві джерел забруднення
навколишнього середовища, а також розробляють план природоохоронних заходів.
Практична орієнтація знань створює основу
для формування відповідального ставлення до навколишнього середовища,
екологічної культури, скорочення та економія загальних витрат енергії,
використання енергоресурсів відновлювальної енергії, запровадження
альтернативних джерел енергії, вміня бути хорошим спеціалістом в галузі своєї
виробничої діяльності [6].
На основі аналізу Концепції екологічної
освіти України, Концепції сталого розвитку України а також підсумовуючи
вищенаведене, можна стверджувати, що практична підготовка майбутніх
фахівців-екологів – це важлива складова процесу їх фахової підготовки, актуальність
якої обумовлюється вагомим значенням екологічної освіти й виховання у
розв’язанні екологічних проблем, та являється одним із шляхів реалізації
стратегії сталого розвитку.
Список
використаних джерел:
1.
Казанішена Н.В. Практична підготовка студентів екологів до екологічної освіти й
виховання шкільної молоді // Педагогічний дискурс. – Вип.14. – 2013. –
С.206-210.
2.
Нєпєіна Г.В. Формування готовносі студентів-екологів до реалізації стратегії
сталого розвитку // Наукові праці. Педагогіка. – Вип. 161. – Том. 173. – 2011 –
С 27-31.
3. Основи екології. Екологічна економіка та
управління природокористуванням: [підручник] / за заг. ред. Л. Г. Мельника та
М. К. Шапочки. – Суми: Університетська книга, 2006. – 759 с.
4. Рибніков С. Готовність майбутніх екологів до
професійно орієнтованої управлінської діяльності як психолого-педагогічний феномен
[Електронний ресурс] / С. Рибніков. – Режим доступу :
http://www.ekmair.ukma.kiev.ua/.
5. Сивохоп В. Сучасний екологічний світогляд
[Електронний ресурс] / В. Сивохоп, О. Опачко – Режим доступу : http://www.zakinppo.org.ua/2010-06-02-07-15-08/2010-06-02-11-18-51/244-2010-09-16-04-23-44.
6. Шкатула Ю.М. Виховання студентської молоді в
напрямку екологічної освіти та енергетичної безпеки. // Збірник наукових праць
ВНАУ. Екологія. – № 8 (48). – 2011. – С. 108-112.
